Эпитафии на памятник отцу, стихи на памятник для папы
Отец для сына, папа для дочери - не важно как мы называем Его, того, кто сколько жил и всеми силами старался сделать мир лучше для нас. Кто оставался человеком, который обеспечивал наше прошлое, сохранил для нас нынешнее, и дал билет на жизнь в будущее. Эпитафии отцу на памятник Вы найдете ниже на этой странице на двух языках:
 НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ |  УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ |
С тобой ушел кусочек нашей жизни! | Зникла з тобою частинка нашого життя |
Ты - боль наша (моя) вечная... | Ти - біль наша (моя) вічна... |
Наши сердца заполнены словами благодарности | Лише слова вдячності в наших серцях до тебе |
Твой образ, отец, образцовый для всех кто помнит, любит, чтит | Твій образ, тату, є взірцем для всіх, хто пам'ятає, любить і сумує |
Как много нашего ушло с тобой! Как много твоего осталось с нами... | Як же багато нашого пішло з тобою Як же твого багато лишилося з нами... |
Дороже не было тебя, И никогда уже не будет! | Тебе рідніше не було нікого, Та і ніколи вже не буде! |
Неизлечима боль разлуки - Разлуки той, что навсегда. | Невиліковна біль розлуки - Розлуки тої, що назавжди. |
Благодарность детей и тепло воспоминаний | Вдячність дітей і тепло спогадів | Вся жизнь прошла в бесчисленных трудах, Прославивших навеки его имя... | Все життя пройшло у незчисленній праці, Тій що прославила навік його ім'я... |
Для ближних жил, не для себя | Він жив для близьких, не для себе |
Тот, чьи мечты стали жизнью. Тот, чья жизнь зажигает мечты! | Той, мрії кого стали життям. Той, життя кого запалює мрії |
На землю с неба звезды смотрят мирно Глазами папы, кто покинул нас. | На землю зорі дивляться так мирно Очима татка, який нас покинув. | Тому, кто дорог был при жизни От тех, кто помнит и скорбит | Тому, хто дорогим був при житті, Від тих, хто любить і сумує. |
Помним тебя, гордимся тобой И в памяти нашей всегда ты живой | Про тебе наша пам'ять, за тебе гордість наша, Життя твоє, татусю, мов недопита чаша |
Прими последний дар земной, Любимый муж, отец и дедушка родной | Прийми цей дар земний останній Батько, дідусь та чоловік коханий |
Из жизни ты ушёл мгновенно, Но с нами будешь ты всегда | З життя пішов миттєво ти, А біль лишився назавжди |
Живым тебя представить так легко Что в смерть твою поверить невозможно... | Уявити, що живий ти, легко так,br />Що в смерть твою повірить неможливо |
Ты вечно с нами, дорогой наш, С тобой скорбящие сердца | Ти вічно з нами, дорогий наш, З тобою сум в наших серцях |
Не высказать горе, не выплакать слёз Ты счастье и радость из дома унёс | Не висловити горя, не виплакати сліз. Ти радість навіки з дому відніс |
Помним, любим, скорбим | Пам'ятаємо, любимо, сумуємо |
С любовью и скорбью от любящих сердец | З любов'ю та сумом від люблячих сердець |
Светлая память о тебе навсегда в наших сердцах | Світла пам'ять про тебе назавжди в наших серцях |
С любовью и скорбью | З любов'ю та сумом |
В сердце и в памяти, навсегда | І в серці, і в пам'яті, назавжди... |
Опустела без тебя Земля... | Пустою стала без тебе Земля |
Забыть нельзя, вернуть невозможно | Забути не можна, повернути неможливо |
Тепло души твоей Осталось вместе с нами | Тепло душі твоєї зосталось разом з нами |
Слова бессильны... | Слова безсилі... |
С глубокой скорбью от любящих сердец | З глибоким сумом від люблячих сердець |
Вечная память | Вічна пам'ять |
Последний дар любви и скорби | Останній дар любові й смутку |
И сердцу больно, и горю нет конца... | І серцю боляче, і горю нема кінця... |
Ты не уйдёшь из жизни нашей Пока мы живы - с нами ты | Ти не підеш із нашого життя Допоки живі ми - то з нами й ти |
Ты живёшь и будешь жить В памяти любящих тебя | Ти живий і будеш жити в пам'яті людей, що тебе люблять |
Не выразить словами всей скорби и печали В сердцах и памяти всегда ты с нами | Слова не виразять весь сум і біль печалі В серцях і пам'яті ти разом з нами |
Нет больше горя, чем горечь утраты отца | Більшого горя нема, ніж втратити батька |
Не хватит сил, не хватит слёз, Чтобы измерить наше горе Жена и дети | Не вистачить сил, не вистачить сліз, Щоб виміряти наше горе Жінка та діти |
Мы все отдали бы кусочек сердца своего, Лишь вновь забилось бы твоё | Ми віддали би по частинці серця, Щоб знову забилось твоє |
С любимыми не расстаются, лишь рядом быть перестают | З коханим не бува розлуки Лиш можна перестати бути поруч з ним |
Ни разум, ни сердце не могут поверить... | Ні розум, ні серце не можуть повірити... |
Упокой, Господи душу раба Твоего И сотвори ему вечную память | Упокой, Боже, душу раба Твого, І сотвори йому вічную пам'ять |
Мы остались без тебя, Ты остался с нами... | Ми залишились без тебе, Ти залишився з нами... |
Как вкус у смерти безупречен В отборе лучших среди нас... | Який же смак у смерті бездоганний В відборі кращих серед нас... |
Земной путь краток, Память вечна | Земний шлях короткий, Пам'ять вічна |
Любимые не умирают, Лишь рядом быть перестают | Рідненькі (кохані) не вмирають, А поруч бути лиш перестають |
Ты вечно будешь жить В сердцах родных и близких | Ти вічно будеш жити В серцях рідних і близьких |
Жил, любя людей, и ушёл от них, Любимый ими | Жив, люблячи людей, і пішов від них Таким, якого люблять |
Где память есть, там слов не надо | Де пам'ять є, там слів і не потрібно |
Доброту и любовь ты оставил живым, Сколько б лет не прошло: Любим, помним, скорбим... | Доброту від тебе своїм дітям (твоїм внукам) ми даруємо, Скільки будем жити: Пам'ятаєм, любимо, сумуємо... |
Ты ушёл из дома, не простившись с нами, И остался след, не забыть годами | Ти пішов із дому, і не прощався з нами, Залишив слід, що не забудеться роками. |
Дай Бог, чтобы мир другой Принес тебе покой. | Дай Бог, щоб інший світ Приніс спокій твоїй душі. |
Ушел от нас ты очень рано, Никто не смог тебя спасти. Навеки в нашем сердце рана. Пока мы живы, с нами ты. | Пішов від нас ти дуже рано Ніхто не зміг тебе спасти Навіки в нашім серці рана Доки живі ми, з нами ти |
Тебя спасти не в нашей власти, И скорби нет конца. Безмерна боль, что рвет на части Осиротевшие сердца! | Ми тебе не в силах врятувати І смуток безмежний, немає кінця. Як біль прийняти, що не повернути тата?.. Але про тебе пам'ять завжди в наших серцях! |
Не найти нам слов описать наше горе, Не найти в мире силы, чтоб тебя подняла, Наших слез не вместит даже море. Как жестока судьба, что тебя отняла. | Слів не знайти, щоб описати наше горе, Не знайти в світі сили, що б тебе підняла, Наших сліз не вмістить навіть море. Чому така жорстока доля, тебе відняла. |
Догорит прощальная свеча, И глаза наполнятся слезами. Трудно жить на свете без тебя И поверить в то, что ты не с нами. | Допалає прощальна свіча, І очі наповняються сльозами. Важко жити нам без твердого плеча, І повірити, що ти не з нами. |
Тот день, когда погас твой взор И сердце перестало биться, Для нас был самым страшным днем, И никогда с ним не смириться! | В той день коли погас твій погляд І серце перестало битись, Той день зробила темним доля Ніколи з ним нам не змиритись. |
Целуем мы (Целую я) твои глаза, Прильнём (прильну) к любимому портрету, А по щеке течёт слеза. Конца и края скорби нету... | Цілуєм (цілую) очі ми (я) твої, Торкнусь (торкнемось) до любого портрету, Сльоза печалі пройде по щоці, І смуток полонить душі планету... |
Как эту боль перенести, Когда на части сердце рвется?! И не вернуть, и не забыть, Лишь с болью жить нам/мне остается. | Як витримати біль? як далі бути? Та як глибоку рану в серці заживити?! Коли не повернути, й не забути, Коли лишається лиш з болем жити. |
Ты покоя не знал, Счастья людям искал, Спи спокойно, родной, Раз от жизни устал | Ти спокою не знав, Щастя по людях шукав, Спи спокійно, рідненький, Тепер спокій сам тебе спіткав. |
Скорбь и печаль твоей утраты Пребудут с нами навсегда. Что может быть страшнее Потери мужа и отца? | Печаль і смуток цеї втрати Прибудуть з нами назавжди. За втрату чоловіка й батька. Не може бути більшої біди. |
Ты был для нас примером подражанья, Мы и сейчас живем, сверяясь по тебе. К тебе, отец, приходим и сейчас мы Советоваться в счастье и беде. | В пам'яті нашій твоя постать склалась, Взірцева, мудра, сильна по житті, До тебе, тату, ми приходимо і зараз, І в миті радості, і в горе-забутті. |
Мы, дети и признательные внуки, За всё тебя благодарим. Переживая боль разлуки, Мы вечную память храним. | Ми, твої діти і твої онуки, За все тобі ми вдячні назавжди. Переживаючи цю біль ролуки, Пам'ять про тебе пронесем через роки. |
Не слышно голоса родного, Не видно добрых, милых глаз. Зачем судьба была жестока? - Так рано ты ушёл от нас... | Рідного голосу більше не чути, Очей не видно милих, світ спинився враз, Чому ж так лихо доля малює маршрути, Якими рано так пішов від нас... |
Был путь твой ярок, безупречен, светел, Он жизни наши на столетья озарил, Ты память о себе увековечил Тем, как талантливо и искренне творил. | Твій путь був світлим і епічним, Наші життя він на століття освітив, Ти пам'ять, тату, про себе увічнив Так щиро і талановито ти творив. |
И кончилась жизнь земная, Все силы угасли в тебе, Прощай же, родной наш, любимый, Вечная память тебе! | І закінчилося життя земне, І сили погасли як зорі на небі, Ти пішов, та ми не забудем тебе, Рідний наш, бо пам'ять лиш світла про тебе. |
На всю оставшуюся жизнь Нам хватит горя и печали О том, кого любили мы И так внезапно потеряли | Нам тепер на все життя Вистачить горя та печалі За батьком, тим, кого любили ми Хто так раптово відлетів в далекі далі. |
Взять бы сердце в руки И до боли сжать Нет сильнее горя, Чем родных терять. | Взяти б серце в руки Й стиснути до болю Важче втрати батька, Нема такого горя. |
Прости, что мне (нам) под небом звездным К твоей плите носить цветы. Прости, что мне (нам) остался воздух, Каким не надышался ты... | Прости за те, що під небесним світлом, Ми квіти носим до надгробної плити. Прости за те, що нам залишилось повітря, Яким не встиг надихатися ти... |
Ты ушёл из жизни слишком рано, Нашу боль не выразят слова. Спи, родной, ты наша боль и рана, Память о тебе всегда жива | Ти пішов з життя занадто рано, І наш біль не виразять слова. Спи, рідненький, наша біль і рана, Пам'ять про тебе вічно жива. |
Ты жизнь свою прожил достойно, Оставив память нам навек, В безмолвном мире спи спокойно Любимый нами человек | Життя своє прожив достойно, Залишив пам'ять нам повік, В безмовнім світі спи спокійно, Любий наш батько і надійний чоловік. |
Незыблем сей порядок, Извечен ход времён. Да будет тих и сладок Твой безмятежный сон. | Непорушний наш земний порядок, І час потоком плине - не спинить... На небесах, можливо, все приведено до ладу, Там тато наш нехай тихенько спить. |
Такая после смерти пустота. И сердце снова сковано печалью, И речи над могилой — суета. Земля над погребенными мечтами... | Така панує після смерті пустота. І серце знову вкутано печаллю, І над могилою безмовні вже вуста. Як жаль то визнавати, що батька нема з нами... |
Никто не смог тебя спасти Ушёл из жизни слишком рано, Но светлый образ твой родной Мы будем помнить постоянно. | Не зміг тебе я врятувати, батьку мій, Пішов від нас ти дуже рано, Та світлий і взірцевий образ твій Я пронесу тобою недожитими роками. |
...Два солнца стынут, — о Господи, пощади! - Одно — на небе, другое — в моей груди... | ...Два сонця мені завжди світять, І якщо в житті я на межі - Вони мені мій шлях освітять, Одне — на небі, ще одне — в моїй душі... |
И там, в небесах, далеко за простором, Свеча загорится опять Разбитая арфа в десницах у Бога Прекраснее будет звучать | В небесах, за хмарами далеко Свіча яскравим сяйвом запалає знов. Не відносять печаль ті лелеки, Що батьківську раніше плекали любов. |
Слезой не утешить, Умом не понять, Печаль не измерить, Скорбь не унять. | Слізьми не заспокоїти, Розумом не зрозуміти, Печаль не виміряти, Смуток не відігнати. |
Великой скорби не измерить Слезами горю не помочь, Тебя нет с нами, но навеки В сердцах ты наших не умрёшь | І смутку нашому нема вже краю, І сльози ллються градом із очей. Ти житимеш, хоч вже тебе немає, Ти житимеш - в серцях своїх дітей. |
До боли краток оказался век, Но в памяти всегда ты будешь с нами Родной, любимый человек, Всю боль не выразить словами | Доля відміряла тобі короткий вік, І лихом стала для всіх та година, Коли пішов з життя коханий чоловік, Любий батько й чудова людина. |
Склонившись, стоим над твоею могилой, Горячей слезой поливая цветы. Не хочется верить, отец наш любимый, Что в этой могиле находишься ты | Схилившись над могилою твоєю, Гарячими сльозами поливаєм квіти. Не віримо, тату, всією сім'єю, Що там ти, а тут ми... Твої жінка і діти. |
Как трудно подобрать слова, Чтоб ими нашу боль измерить. Не можем в смерть твою поверить, Ты с нами будешь навсегда | Як важко підібрати нам слова, Щоб ними біль хоч якось пригасити. І не повірити нам в смерть твою ніяк, Доки живі ми, в душах наших будеш жити. |
Каждый цветок на земле Память твою бережёт, Скорбная боль о тебе В наших сердцах не умрёт | Кожна квітка на землі Про тебе пам'ять береже, Біль смутку за тобою, батьку мій, В серцях сім'ї нізащо не помре. |
Тебя уж нет, а мы не верим, В душе у нас ты навсегда И боль свою от той потери Не залечить нам никогда | Тебе нема, а ми у це не вірим, В душі у нас ти назавжди, Та біль залишилась в тій вірі, Що не повернешся вже ти. |
Настало время сердцу быть в покое, Взяла земля своё земное. Но как же трудно нам тебя терять, Смириться с горем, жить опять | Твоєму серцю наодинці час побути, Взяла земля своє земне, Як важко в домі нашім голосу твого не чути, Змиритися, що вже немає тут тебе. |
Умолк твой голос навсегда, И сердце жаркое остыло. Лампаду честного труда Дыханье смерти погасило | Постав наш батько в образ назавжди, Що прикладом чесної праці служив, І серце, що палало, вже погасло. Те полум'я миттєвий подих смерті погасив. |
Таких людей немного, право, Во всех делах преуспевал, Пожил вот только очень мало, Господь его к себе призвал | Таких людей як він нема багато, У справах всіх він першим самим був, Судилось жити тільку мало тату, Господь йому до себе йти шепнув. |
Прекрасный, светлый, добрый мир Ты открывал нам и дарил. Храним тебя в своих сердцах, Будь счастлив там, на небесах. | Світлий, добрий і прекрасний світ, Ти відкривав для нас і дарував, Ми збережемо пам'ять у серцях живих, На небесах ти, будь щасливий там. |
Как плачет сердце, боль не передать. Скорбим и помним каждую минуту. Не в силах время эту боль унять. О, Боже, помоги нам пережить разлуку. | Як плаче серце, біль не оминути, Сумуєм, пам'ятаєм кожну мить. Не в силах досі втрату батька ми збагнути, Хоч час нестримний, та душа іще болить... |
И пусть мне вечер зажигает свечи. И образ твой окутывает дым. Но не хочу я знать что время лечит. Что все проходит вместе с ним. | Шепоче вітер, що все добре, я не чую... А образ ваш, батьки, окута сивий дим. Не хочу, батьку, знати я, що час лікує. Що все проходить разом з ним. |
А он стоит перед глазами. Живой, с улыбкой на губах. Нет, нет! Всегда он вместе с нами, и будет жить у нас в сердцах. | А він стоїть перед очами. Живий, усмішка на вустах. Ні, ні! Завжди він разом з нами, І буде в наших він серцях. |
Ты шел по жизни улыбаясь, Оставил всех нас не прощаясь. Как плачет сердце - невозможно передать. Скорбим и помним. | Ти по життю йшов, посміхаючись, Залишив всіх нас, не прощаючись. Як плаче серце - неможливо передати словом. Сумуємо і пам'ятаємо навік ми батька свого. |
Ты отошёл в мир вечных сновидений И навсегда душа твоя спокойна, А наша скорбь и память безгранична... | Ти відійшов в світ вічних снів І назавжди душа твоя спокійна стала, А смуток нас не відпустив, і досі болить рана. |
Спасибо за всё: За добро и за ласку, За всё кем ты был И остался для нас. | Дякуємо за все: За добро і ласку, За все, ким ти був, І ким залишився для нас. |
Как прежде рдеет кисть рябины, Трубят над лесом журавли, И, кажется, что если крикну, То отзовёшься ты вдали. | Як завжди цвіте кущ калини, Летять над лісом журавлі, Здається, зараз крикну, й в цю ж хвилину, Ти відгукнешся десь вдаличині. |
Папа милый! Ты от нас ушёл, Нет тебе возврата... Жизнь твоя напрасно не прошла... Тем сложней утрата. | Тату милий, ти від нас пішов, І повернення можливості відсутнє... Та життє твоє все марно не пройшло... Ти дав нам, своїм дітям, шлях в майбутнє. |
Расстались мы. Болезнь тебя сразила. С собой в могилу ты унёс Страданье, боль, надежду и любовь, И светлый ум, и доброту, и память. Но ждёт тебя дорога впереди В иную жизнь – без боли и страданий... | |
Как тяжкий груз, несём утраты бремя Мы сохраним любовь и память на года, Над памятью не властно время, И скорбь нас не покинет никогда. | Така тяжка ця ноша втрати, Що з пам'яттю ніщо не вдіє час, Її ми збережем про тата, Й вона повіки не покине нас. |
Остановило время бег И боль всю душу сжала, Ушел из жизни человек, Каких на свете мало. | Зупинився відлік часу, біль як гостре жало Пішов з життя наш любий тато, Таких на світі мало. |
Как правильно выбрать эпитафию для отца
Эпитафия для отца может быть выгравирована на гранитном памятнике от имени жены, сына, дочери, или "от жены и детей (и внуков)". Здесь важно понимать сам посыл поминальных слов, то есть - от имени кого и что хочет родственник этими словами передать. Пишет ли это жена своему любимому мужу, или это адресует сын для своего родного отца, который был для него всем в этой жизни, или это общие слова от всех родных и близких. Часто в эпитафиях мужчине-отцу пишут о том, чем он занимался в жизни, почему он был примером для подражания, какому делу себя отдавал и т.п. Когда Вы выбираете эпитафию отцу, Вы не должны привязываться к напечатанному здесь заезженному штампу. Вы совершенно смело можете заменить в четверостишии несколько слов, оставив те же рифмы, и эпитафия папе наберет больше смысла для Вас и близких Вам людей, которые помнят Его. Она будет касаться по смысловому значению Вас с Ним, пересекаться с Его светлым образом в Вашем сердце.
Кроме этого, стоит сказать, что разделение нашего сборника эпитафий не есть совершенным. Поэтому возможно Вы сможете найти подходящие слова в других категориях, адресованным для мужчин (эпитафии мужу (мужчине), сыну, дедушке, военному). Если вы найдете нужную эпитафию, то при заказе памятника у нас (или после его заказа), скопируйте пожалуйста нужный текст и вышлите его нам на электронную почту или на Вайбер. Наш дизайнер подготовит полный макет художественного оформления и вышлет его Вам на утверждение.