Эпитафии родителям, стихи на памятник матери и отцу
Родители, это самое ценное, что теряют дети. Последней данью, которую мы как дети можем отдать своим родителям, это заказать и установить памятник с эпитафией от души. Варианты эпитафий для родителей (матери и отца / мамы и папы) на Ваш выбор на этой странице:
 НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ |  УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ |
Наши сердца заполнены словами благодарности | Наші серця заповнені словами вдячності |
Помним, любим, скорбим | Пам'ятаємо, любимо, сумуємо |
С любовью и скорбью от любящих сердец | З любов'ю та сумом від люблячих сердець |
Светлая память о вас навсегда останется в наших сердцах | Світла пам'ять про вас назавжди залишиться в наших серцях |
С любовью и скорбью | З любов'ю та сумом |
В сердце и в памяти | В серці і в пам'яті |
Опустела без родителей Земля... | Пустою стала без батьків Земля... |
Где память есть, там слов не надо | Де пам'ять є, там зайві є слова |
Тепло ваших душ останется вместе с нами | Тепло ваших душ залишиться разом з нами |
Забыть родителей нельзя, вернуть их невозможно | Забути батьків не можна, повернути їх неможливо |
Слова бессильны... | Слова безсилі... |
Ни разум, ни сердце не могут поверить... | Ні розум, ні серце не можуть повірити... |
Нет... Не ушли, а в детях повторились. | Ні.. Не пішли, а в дітях повторились. |
С глубокой скорбью по родителям от любящих сердец детей (и внуков) | З глибоким сумом за батьками від люблячих сердець дітей (та внуків) |
Вечная память | Вічна пам'ять |
Последний дар любви и скорби | Останній дар любові та суму |
И сердцу больно, и горю нет конца... | І серцю боляче, і горе безкрайнє... |
Благодарность детей и тепло воспоминаний | Вдячність дітей і тепло спогадів |
Великой скорби не измерить, Слезами горю не помочь. | Не виміряти всього смутку, Не зарадити горю слізьми. |
Не зарастет на сердце рана - Прольется чистыми слезами. | Не гоїться на серці рана - Прол'ється чистими слізьми. |
Вы — две звезды на небесах для всех кто помнит, любит, чтит | Ви — дві зорі на небесах для всіх, то пам'ятає, любить і сумує |
Неизлечима боль разлуки - Разлуки той, что навсегда. | Невиліковна біль розлуки - Розлуки тої, що назавжди. |
Мы остались без вас, вы остались с нами... | Ми залишились без вас, ви залишилися з нами... |
На землю с неба звезды смотрят Глазами наших родителей. | Дивляться на землю з неба зорі Очима наших батьків. |
Вы также грусть оставили в наследство Любящим детям своим! | Ви також сум залишили у спадок Люблячим дітям своїм! |
Дороже не было вас, И никогда уже не будет! | Дорожче вас нікого не було, Й ніколи вже не буде! |
Мы вместе жизнь с тобой прожили, Теперь навек соединились | Життя разом з тобою ми прожили, Тепер поєднані з тобою ми навік) |
Их разлучила жизнь, но смерть соединила. Две чистые души теперь в одной могиле. | Життя їх розлучало, а з'єднала смерть. І дві душі в одній труні разом тепер. |
Не говори с тоской: их нет, Но с благодарностью – какие они были. | Ти з сумом не кажи, що їх нема, Лиш з вдячністю – які вони були. |
Живыми вас представить так легко, Что в вашу смерть поверить невозможно... | Так легко Вас живими уявити, Що в вашу смерть повірить неможливо... |
Вы живёте и будете жить В памяти любящих вас детей (и внуков) | Ви живете і будете жити В памяті люблячих дітей (та внуків) |
Готовы все отдать мы по кусочку сердца, Лишь вновь забились бы ваши сердца | Ми всі віддали би частинку свого серця, Аби почути знову ваших стук |
Мы были звуки музыки одной, Которой не нарушить, не расстроить. | Ми звуками були мелодії одної, Яку не повторити, й знову не зіграти. |
Я не могу поверить в то, что время лечит, Что боль и грусть проходят вместе с ним. | Не можу я повірити, що час лікує Що біль і сум проходять разом з ним. |
Навеки помним и благодарим, благословляя прожитые годы. | Навіки вдячні й пам'єтаєм, благословляючи прожиті роки. |
Вы не уйдёте с нашей жизни Пока мы живы - с нами вы | Вы не підете з нашого життя Поки живі ми - з нами ви |
Не выразить словами всей скорби и печали В сердцах и памяти всегда отец и мама с нами | Слова не виразять весь сум і біль печалі В серцях і пам'яті батьки разом із нами |
Нет больше горя, чем горечь утраты родителей | Немає більшого горя, ніж гіркота втрати батьків |
Не хватит сил, не хватит слёз, Чтобы измерить моё горе | Не вистачить сил, не вистачить сліз, Щоб горе наше виміряти якось... |
С любимыми не расстаются, лишь рядом быть перестают | З батьками не бува розлуки, є тільки неможливість бути поряд |
Земной путь краток, Память вечна | Шлях земний короткий, Пам'ять - вічна |
Любимые не умирают, Лишь рядом быть перестают | Рідненькі не вмирають, Лиш поряд бути вже не можуть |
Вы вечно будете жить В сердцах родных и близких | Ви будете навіки жити В серцях близьких людей |
Как эту боль перенести, Когда на части сердце рвется?! И не вернуть, и не забыть, Лишь с болью жить нам/мне остается. | Як витримати біль? як далі бути? Та як глибоку рану в серці заживити?! Коли не повернути, й не забути, Коли лишається лиш з болем жити. |
То ли мед, то ли горькая чаша, То ли адский огонь, то ли храм... Все, что было мое, — нынче ваше. Все для вас. Посвящается вам... | Чи то мед, чи гірка то є чаша, Чи то адський вогонь, чи то храм... Все, що було моє, — тепер ваше. Все для вас. Присвячене вам... |
Взять бы сердце в руки И до боли сжать Нет сильнее горя, Чем родителей терять. | Взяти б серце в руки Й стиснути до болю Важче втрати матері і батька, Нема такого горя. |
В труде усталости не знали, И никогда не унывали, Вы шли по жизни, всех любя. Пусть будет пухом вам земля! | У праці втоми ви не знали, Ніколи від нудьги не сумували, Були завзяті й сильні духом. Нехай земля вам буде пухом! |
Тот день, когда погас ваш взор И сердца перестали биться, Для нас был самым страшным днем, И никогда с ним не смириться! | Той день, когда погас ваш погляд І серце перестало битись, Для нас був самим страшним днем, З яким донині ми не можемо змиритись! |
Такая после смерти пустота. И сердце снова сковано печалью, И речи над могилой — суета. Как жаль, что нет родителей уж с нами... | Така панує після смерті пустота. І серце знову вкутано печаллю, І над могилою безмовні вже вуста. Як жаль, батьки, що більше ви не з нами... |
Незыблем сей порядок, Извечен ход времён. Да будет тих и сладок Ваш безмятежный сон. | Непорушний наш земний порядок, І час потоком плине - не спинить... На небесах, можливо, все приведено до ладу, Там мама з татом хай тихенько спить. |
...Три солнца стынут, — Боже, пощади! - Одно — на небе, еще два — в моей груди... | ...Три сонця мені завжди світять, — І якщо в житті я на межі - Вони мені мій шлях освітять, Одне — на небі, а ще два — батьки — в моїй душі... |
И там, в небесах, далеко за простором, Свеча загорится опять Разбитая арфа в десницах у Бога Прекраснее будет звучать | В небесах, за хмарами далеко Свіча яскравим сяйвом запалає знов. Не відносять печаль ті лелеки, Що батьківську раніше плекали любов. |
Слезой не утешить, Умом не понять, Печаль не измерить, Скорбь не унять. | Слізьми не заспокоїти, Розумом не зрозуміти, Печаль не виміряти, Смуток не відігнати. |
Как плачет сердце, боль не передать. Скорбим и помним каждую минуту. Не в силах время эту боль унять. О, Боже, помоги нам пережить разлуку. | Як плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам'ятаєм кожну мить. Так хочеться мені Вас обійняти, Мої батьки... і в грудях так щемить... |
И пусть мне вечер зажигает свечи. И образ ваш окутывает дым. Но не хочу я знать что время лечит. Что все проходит вместе с ним. | Шепоче вітер, що все добре, я не чую... А образ ваш, батьки, окута сивий дим. Не хочу знати я, що час лікує. Що все проходить разом з ним. |
Как тяжкий груз, несём утраты бремя Мы сохраним любовь и память на года, Над памятью не властно время, И скорбь нас не покинет никогда. | Так тяжко ми несемо ношу втрати Що з пам'яттю ніщо не вдіє час, Її ми збережем про маму й тата, Й вона повіки не покине нас. |
В каких случаях выбирается эпитафия для родителей (совместная)
Совместная эпитафия для обоих родителей - надписи на памятник сразу двоим родителям (и отцу, и матери) - выбирают в тех случаях, когда заказывают двойной памятник. Однако, двойные памятники из гранита для родителей могут быть выполнены как в вертикальном, так и в горизонтальном положении. Когда плиты расположены вертикально и раздельно, то есть каждый портрет на отдельной стеле, то обычно родственники, заказывающие памятник, делают разные эпитафии отдельно для отца, и отдельно - для матери. Хотя даже в таких случаях иногда одну-две строки пишут на тумбе: например, "Вечная память", или "Помним, любим, скорбим", или еще что-нибудь, по смыслу относящееся к обоим людям. Когда же стела памятника размещается горизонтально и предназначена для двух портретов, то естественно, пишется в любом случае совместная эпитафия родителям.
Наш каталог эпитафий разделен на множество категорий, суть которых в родственных связях, то есть от кого и кому устанавливается памятник. Поэтому отдельные эпитафии для отца, и отдельные эпитафии для мамы Вы найдете, когда перейдете по этих обозначенных ссылках.