Эпитафии жене на памятник, женщине, поминальные стихи любимой
Эпитафии жене - это поминальные слова для надгробия или гранитного памятника супруге, которая была для Вас любимой и любящей половиной. Очень тяжело познавать потерю близкого человека, особенно того, с которым разделяешь жизнь и сердце. А жена - это именно тот человек, который был всегда рядом, которая поддерживала в тяжелую минуту и разделяла моменты радости и счастья. Поэтому в последних вечных словах, которые навсегда останутся на надгробной плите самого близкого человека, хочется выразить свои мысли, свою печаль. Для мужа - это очень колоссальная потеря психологически, очень хочется написать в эпитафии на памятнике то, чего так и не успел сказать. Детям порой хочется извиниться за то, что не было рядом чаще, чем нужно было. Варианты эпитафий для жены, женщины жизни, девушки, ушедшей в молодом возрасте, всё здесь и на двух языках:
 НА РУССКОМ ЯЗЫКЕ |  УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ |
Ты - боль моя вечная... | Ти - біль мій навічно... |
Спасибо за вместе прожитые годы | Дякую за прожиті разом роки |
На землю с неба звезды смотрят мирно Глазами жены и матери моих детей. | На землю зорі дивляться так мирно Очима жінки, й матері моїх дітей. |
Нет больше горя, чем горечь утраты половины себя | Більшого горя нема, ніж втрата половини себе |
Твоя (моя) любовь сильнее смерти | Твоя (моя) любов сильніша смерті |
Настало время отпустить друг друга... | Настав час відпустити один одного... |
Единственная, Любимая, Неповторимая, Отдавшая себя нам. | Єдина, кохана, неповторна, Котра всю себе віддала. |
Ум и дела твои бессмертны в памяти людской Но для чего пережила тебя любовь моя? | Всі твої добрі справи в пам'яті людській Чому ж, скажи, пережила тебе моя любов? |
Навеки помню и благодарю, благословляя прожитые годы. | Навіки пам'ятаю й дякую тобі, Благословляючи прожиті роки. |
Помню, люблю, скорблю | Пам'ятаю, кохаю, сумую |
Не та дороже всех, с кем хорошо, а та, без которой плохо. | Не та найдорожча, з якою добре, А та, без котрої погано. |
С любимыми не расстаются, лишь рядом быть перестают | Кохані нас не покидають, А поруч бути лиш перестають |
Спи спокойно, любимая, после жизненных тревог | Спи спокійно, кохана, після життєвих тривог |
С любовью к любимой, со скорбью от любящего сердца | З любов'ю до коханої, із сумом від люблячого серця чоловіка |
Светлая память о тебе навсегда останется в моем сердце. Вечно любящий муж... | Світла пам'ять про тебе назавжди залишиться в моєму серці. Вічно люблячий чоловік... |
Упала роза, сломленная ветром... | Впала, вітром зломлена троянда... |
Тебя я любил, мне тебя не забыть, Тебя я и в вечности буду любить. | Тебе я кохав, тебе не забути, Тебе я і в вічності буду кохати |
Безвременно прервалась жизни нить, Не дав тебе мечты осуществить... | Невчасно обірвалася життя струна Можливості не давши мрії всі здійснити... |
Та, чьи мечты стали жизнью. Та, чья жизнь зажигает мечты! | Та, чиї мрії стали життям. Та, чиє життя запалює мрії |
Ты ушла из жизни слишком рано, Спи, родная, наша боль и рана... | Ти пішла з життя занадто рано, Спи, кохана, моя біль і вічна рана... |
Ты не уйдёшь из моей жизни Пока я жив - со мной и ты | Ти не підеш з мого життя Доки живий я - то зі мною й ти |
Ты живёшь и будешь жить В памяти любящего тебя мужа | Ти живеш і будеш вічно жити в пам'яті люблячого тебе чоловіка |
Взять бы сердце в руки И до боли сжать Нет сильнее горя, Чем жену терять. | Взяти б серце в руки Й стиснути до болю Важче втрати коханої жінки, Немає в світі горя. |
Вот тот мир, где жили мы с тобою, Ангел мой, ты видишь ли меня? | Ось той світ, де жили ми з тобою, Ангел мій, чи бачиш ти мене? |
Ты – память счастья, Что умчалось прочь. | Ти - пам'ять щастя, Що помчалось геть. |
Когда тебя забудут люди, Забудут все твои друзья, Тебя лишь сердце помнить будет, И этим сердцем буду я. | Коли тебе забудуть люди, Забудь друзі всі твої, Тебе лиш серце пам'ятати буде, Бо я для тебе буду серцем цим. |
Тепло души твоей Осталось навсегда со мной | Тепло душі твоєї Залишилось зі мною назавжди |
Слова бессильны... | Слова безсилі... |
С глубокой скорбью от любящего сердца | З глибоким сумом від люблячого серця |
...Нежней и бесповоротней Никто не глядел тебе вслед... Любимая, целую — через сотни Разъединяющих нас лет... | ...Нідніше і невідворотніш Ніхто не дививсь тобі вслід... Кохана, цілую — через сотні Розділюючих нас літ... |
Легко обо мне подумай, Легко обо мне забудь! | Легко про мене подумай, Легко про мене забудь! |
Я отдал бы кусочек сердца своего, Лишь вновь забилось бы твоё | Я би віддав частинку серця свого, Щоб знову забилось твоє |
Всевышнему было угодно Отмерить короткий твой путь. Душа твоя стала свободна И пролошлого нам не вернуть | Всевишньому було видніше, Відміряв він короткий тобі шлях. Душа твоя тепер злетіла значно вище Й минулого не повернути нам ніяк |
Такую боль не передать словами, Она вся в сердце раненом моём. Жестоко как судьба распорядилась нами, Не дав остаться на земле вдвоём. | Біль таку не виразить словами, Вона вся в серці плачучім моїм. Жорстоко доля так розпорядилась нами, Не давши бути вдвох нам на землі. |
Но в одиночестве своём тоскуя Под жарким солнцем и когда идут дожди, Я помню о тебе, тебя люблю я И говорю тебе: До встречи... Жди! | В самотності сумуючи своїй Під сонцем, і коли ідуть дощі, Люблю тебе і пам'ятаю образ твій. "До зустрічі, чекай", - я говорю тобі. |
Ты смотришь с камня, и молчишь... И в смерть твою поверить невозможно! Прости, любимая, не смог тебя спасти! Прости, прости, прости... | Ти дивишся з граніту, і мовчиш... І в смерть твою повірити несила! Прости, кохана, що не зміг тебе спасти! Прости, прости, прости... |
Звезда надежды благодатная, Звезда любви волшебных дней, Ты будешь вечно незакатная В душе тоскующей моей. | Зірка надії благодатна, Зірка любові дивовижних днів, Ти - найбільша і наглибша втрата, В душі сумуючій моїй. |
На всю оставшуюся жизнь Нам хватит горя и печали, О той, кого любили мы, И так внезапно потеряли | Тепер мені на все життя Вистачить горя та печалі, За жінкою тією, що кохав щодня, Ту, що лебідкою махнула в сині далі. |
Не слышно голоса родного, Не видно добрых, милых глаз. Зачем судьба была жестока? - Так рано ты ушла от нас... | Рідного голосу більше не чути, Очей не видно милих, світ спинився враз, Чому так доля малює маршрути, Якими дуже рано ти пішла від нас... |
Свою любовь, сердечность, нежность На всех хотела ты делить. Не стало сил – ушла ты в вечность, Оставив нас со скорбью жить. | Свою любов, сердечність, ніжність На всіх хотіла розділити. Не стало сил, пішла у вічність, Залишила мене й дітей із сумом жити. |
Ты ушла — и сразу снег пошёл. Пусть тебе там будет хорошо. Пусть укроет мягкий белый плед Землю, где тебя отныне нет... | Ти пішла - і сніг пішов навкруг. Хай тобі там буде краще аніж тут. Хай біла ковдра ніжно покрива Ту землю, де тебе більше нема. |
С тобой ушел кусочек нашей жизни! | З тобою зникла частинка нашого життя |
Наши сердца заполнены словами благодарности | Наші серця заповнені словами вдячності |
Как сквозь туман болезни многотрудной Она порой ловила призрак чудный, Весь этот мир был так сочувствен ей... | І ніби крізь туман недуги, Видіння бачила вона дивнії рухи, Це так цей світ був співчутливий щодо неї... |
Вдруг, громкая, запнулась ты и стихла, И сон, как отзвук колокола, смолк. | Раптово, голосна, так швидко стихла, І сон, дзвону відгомін, затих. |
Ты — путеводная звезда для всех кто помнит, любит, чтит | Ти - зірка, що дорогу мені вказала |
Ты нас покинула, родная, Настал разлуки скорбный час. Но все по-прежнему живая Ты в нашем сердце, среди нас. | Ти нас покинула, кохана, Настав розлуки час сумний. На серці в мене назавжди лишилась рана, В серцях дітей лишився образ твій. |
Как много нашего ушло с тобой! Как много твоего осталось с нами... | Як же багато нашого пішло з тобою, Як же твого багато лишилося з нами... |
Душой, как ясный день, она была светла | Душею, мов би день ясний, світлою вона була |
Мы приходим сюда, Чтоб цветы положить, Очень трудно, родная, Без тебя нам прожить | Ми приходимо сюди Покласти на могилу квіти Дуже важко, кохана, Без тебе нам жити. |
Не найти нам слов описать наше горе, Не найти в мире силы, чтоб тебя подняла, Наших слез не вместит даже море. Как жестока судьба, что тебя отняла. | Слів не знайти, щоб описати наше горе, Не знайти в світі сили, що б тебе підняла, Наших сліз не вмістить навіть море. Чому така жорстока доля тебе відняла. |
Из жизни ты ушла мгновенно, Но боль осталась навсегда, Твой образ самый милый, нежный Мы не забудем никогда. | З життя пішла ріптово ти, Та біль лишився назавжди, Твій образ наймиліший, найніжніший, Ніколи не забудем ми. |
Тебя спасти не в нашей власти, И скорби нет конца. Безмерна боль, что рвет на части Осиротевшие сердца! | Не сила повернути все словами, І смуток безмежний, немає кінця. Як біль прийняти, що тебе нема, кохана?.. Але пам'ять завжди в наших серцях! |
Догорит прощальная свеча, И глаза наполнятся слезами. Трудно жить на свете без тебя И поверить в то, что ты не с нами. | Допалає прощальна свіча, І очі наповняються сльозами. Як жити без жіночого плеча, І як повірити, що ти не з нами. |
Тот день, когда погас твой взор И сердце перестало биться, Для нас был самым страшным днем, И никогда с ним не смириться! | В той день коли погас твій погляд І серце перестало битись, Той день зробила темним доля Ніколи з ним нам не змиритись. |
Дороже не было тебя, И никогда уже не будет! | Тебе рідніше не було нікого, Та і ніколи вже не буде! |
Неизлечима боль разлуки - Разлуки той, что навсегда. | Невиліковна біль розлуки - Розлуки тої, що назавжди. |
Живой тебя представить так легко Что в смерть твою поверить невозможно... | Живою уявити тебе легко так, Що в смерть твою повірить неможливо... |
Целую я твои глаза, Прильну к любимому портрету, А по щеке течёт слеза. Конца и края скорби нету... | Цілую очі я твої, Торкнусь до любого портрету, Сльоза печалі пройде по щоці, І смуток полонить душі планету... |
Никто не смог тебя спасти Ушла из жизни слишком рано, Но светлый образ твой родной Мы будем (я буду) помнить постоянно. | Не сила перешкодить долі злій, Пішла від нас ти дуже рано, Та світлий образ рідний твій Я пронесу через роки, кохана... |
И на земле она, как ангел, улыбалась: Что ж там, на небесах? | І на землі вона мов ангел посміхалась: Що ж там, на небесах? |
Прости, что мне под небом звездным К твоей плите носить цветы. Прости, что мне остался воздух, Каким не надышалась ты... | Прости за те, що під небесним світлом, Несу я квіти до надгробної плити. Прости за те, що залишилося мені повітря, Яким надихатись так і не встигла ти... |
Ты отошла в мир вечных сновидений И навсегда душа твоя спокойна, А наша скорбь и память безгранична... | Ти відійшла у вічний сон, кохана, І назавжди душа твоя спокійна стала, А смуток нас не відпустив, і досі болить рана. |
Как эту боль перенести, Когда на части сердце рвется?! И не вернуть, и не забыть, Лишь с болью жить нам/мне остается. | Як витримати біль? як далі бути? Та як глибоку рану в серці заживити?! Коли не повернути, й не забути, Коли лишається лиш з болем жити. |
Ты жила для нас, ты жива для нас | Ти жила для нас, ти жива для нас |
Образ твой родной помним мы живой | Образ рідний твій пам'ятаєм, він живий |
Упокой, Господи душу рабы Твоей И сотвори ей вечную память | Упокой, Господи, душу раби Твоєї І сотвори їй вічну пам'ять |
Ты жизнь свою жила достойно, Оставив память мне на навек, В безмолвном мире спи спокойно Любимый мною человек | Життя достойно прожила своє, Світлу пам'ять залишила мені донині. В безмовнім світі вічний сон Господь дає, Найдорожчій для мене у світі людині. |
Ты ушла из дома, не простившись с нами, И остался след, не забыть годами | Ти пішла із дому, і не прощалась з нами, Залишила слід, що не забудеться роками. |
Ты покоя не знала, Счастья людям искала, Спи спокойно, родная, Раз от жизни устала | Ти спокою не знала, Щастя людям шукала, Спи спокійно, кохана, Тебе Божа воля забрала. |
Ты вечно с нами, дорогая С тобой скорбящие сердца | Ти навіки з нами, дорогенька, З тобою сумуючі серця. |
Незыблем сей порядок, Извечен ход времён. Да будет тих и сладок Жены моей тот безмятежный сон. | Непорушний наш земний порядок, І час потоком плине - не спинить... На небесах, можливо, все приведено до ладу, Там моя кохана хай тихенько спить. |
Такой как ты нет больше на земле... | Такої як ти немає більше на землі... |
Такая после смерти пустота. И сердце снова сковано печалью, И речи над могилой — суета. Земля над погребенными мечтами... | Така панує після смерті пустота. І серце знову вкутано печаллю, І над могилою безмовні вже вуста. Як жаль, кохана... більше ти не з нами. |
Для красоты, что здесь погребена Безвременно, — одно есть утешенье: Жизнь принесла ей смертное забвенье, А смертью ныне жизнь возвращена. | Для краси, яку тут поховали Назавжди лиш втіха одна: Життя принесло смертне забуття їй, А смертю життя повернулось сповна. |
Мы были звуки музыки одной, Которой не нарушить, не расстроить. | Ми звуками були мелодії одної, Яку не повторити й не зіграти знову. |
Я не могу поверить в то, что время лечит, Что боль и грусть проходят вместе с ним. | Не можу я повірити, що час лікує Що біль і сум проходять разом з ним. |
Ты ушла из жизни слишком рано, Нашу боль не выразят слова. Спи, родная, наша боль и рана, Память о тебе всегда жива. | Ти пішла з життя занадто рано, І наш біль не виразять слова. Спи, рідненька, наша біль і рана, Пам'ять про тебе вічно жива. |
Ушла от нас ты очень рано, Никто не смог тебя спасти. Навеки в нашем сердце рана. Пока мы живы, с нами ты. | Пішла від нас ти дуже рано Ніхто не зміг тебе спасти. Навіки в нашім серці рана, Доки живі ми, з нами ти. |
Одной звездой земля беднее стала, Одной звездой богаче небеса... | Земля стала бідніша на одну людину, Небо багатшим стало на одну зорю... |
С любовью и скорбью | З любов'ю та сумом |
В сердце и в памяти | І в серці, і в пам'яті |
Опустела без тебя земля... | Пустою стала без тебе земля |
Забыть нельзя, вернуть невозможно | Забути не можна, повернути неможливо |
Вечная память | Вічна пам'ять |
Последний дар любви и скорби | Останній дар любові й смутку |
И сердцу больно, и горю нет конца... | І серцю боляче, і горю нема кінця... |
Не выразить словами всей скорби и печали В сердце и памяти всегда ты с нами | Слова не виразять весь сум і біль печалі В серцях і пам'яті ти разом з нами |
Не хватит сил, не хватит слёз, Чтобы измерить моё горе | Не вистачить сил, не вистачить сліз, Щоб виміряти моє горе, кохана... |
Ни разум, ни сердце не могут поверить... | Ні розум, ні серце не можуть повірити... |
...Два солнца стынут, — о Господи, пощади! - Одно — на небе, другое — в моей груди... | ...Два сонця мені завжди світять, І якщо в житті я на межі - Вони мені мій шлях освітять, Одне — на небі, ще одне — в моїй душі... |
Одним цветком земля беднее стала, Одной звездой богаче небеса. Ты вечно с нами, дорогая, С тобой скорбящие сердца. | Одною квіткою земля бідніша стала, Одною зіркою багатші небеса. Ти вічно з нами, кохана жінка й мама, За тобою в смутку всі наші серця. |
Земной путь краток, Память вечна | Земний шлях короткий, Пам'ять вічна |
Ты вечно будешь жить В сердцах родных и близких | Ти вічно будеш жити В серцях близьких і рідних |
И там, в небесах, далеко за простором, Свеча загорится опять Разбитая арфа в десницах у Бога Прекраснее будет звучать | В небесах, за хмарами далеко Свіча яскравим сяйвом запалає знов. Не відносять печаль ті лелеки, Що бачили коханої любов. |
Слезой не утешить, Умом не понять, Печаль не измерить, Скорбь не унять. | Слізьми не заспокоїти, Розумом не зрозуміти, Печаль не виміряти, Смуток не відігнати. |
Великой скорби не измерить Слезами горю не помочь, Тебя нет с нами, но навеки В сердцах ты наших не умрёшь | І смутку нашому нема вже краю, І сльози ллються градом із очей. Ти житимеш, хоч вже тебе немає, Ти житимеш - в серцях наших дітей. |
До боли краток оказался век, Но в памяти всегда ты будешь с нами Родной, любимый человек, Всю боль не выразить словами | Доля відміряла тобі короткий вік, І лихом стала та година, Коли погляд коханої зник, Коли пішла найрідніша людина. |
Как трудно подобрать слова, Чтоб ими нашу боль измерить Не можем в смерть твою поверить, Ты с нами будешь навсегда | Як важко підібрати нам слова, Щоб ними біль хоч якось пригасити. І не повірити нам в смерть твою ніяк, Доки живі ми, в душах наших будеш жити. |
Каждый цветок на земле Память твою бережёт, Скорбная боль о тебе В наших сердцах не умрёт | Кожна квітка на землі весною Про тебе пам'ять береже, Біль смутку за тобою, В серцях сім'ї нізащо не помре. |
Тебя уж нет, а я не верю, В душе моей ты навсегда, И боль свою от той потери Не залечить мне никогда. | Тебя нема, а я не вірю, В душі моїй ти назавжди, Про тебе тепер пам'ять, а не мрії, Ця світла пам'ять в серці на віки. |
Где память есть, там слов не надо | Де пам'ять є, там слів і не потрібно |
Настало время сердцу быть в покое, Взяла земля своё земное. Но как же трудно нам тебя терять, Смириться с горем, жить опять | Твоєму серцю наодинці час побути, Взяла земля своє земне, Як важко в домі нашім голосу твого не чути, Змиритися, що вже немає тут тебе. |
Пусть Роза сорвана, Она еще цветет | І хоч троянда зірвана, Але вона іще цвіте |
Как плачет сердце, боль не передать. Скорбим и помним каждую минуту. Не в силах время эту боль унять. О, Боже, помоги нам пережить разлуку. | Як плаче серце, біль не оминути, Сумую, пам'ятаю кожну мить. Несила коханої втрату збагнути, Хоч час нестримний, та душа іще болить... |
И пусть мне вечер зажигает свечи. И образ твой окутывает дым. Но не хочу я знать что время лечит. Что все проходит вместе с ним. | Шепоче вітер, що все добре, я не чую... А образ твій окута сивий дим. Не хочу я, кохана, знати те, що час лікує. Що все проходить разом з ним. |
Ты шла по жизни улыбаясь, Оставила нас не прощаясь. Как плачет сердце - невозможно передать. Скорбим и помним. | Ти йшла по життю, посміхаючись, Залишила мене, не прощаючись. Як плаче серце - неможливо передать словами. Прощай, кохана жінко і любляча мама. |
Смерть не властна над тобой, Пока на свете есть любовь! | Смерть не владна над тобою, Коли серця наповнені любов'ю. |
Не покидай меня! Мне бесконечно жутко, Мне так мучительно, Так страшно без тебя! | Не полишай мене! Мені ж бо моторошно так, Мені так болісно, І страшно так без тебе! |
В крушении всего земного Была ты — кротость и любовь. | В розрусі усього земного Була ти — ніжність та любов. |
Я в смиреньи тебя отпускаю... По живому разорвана нить! Скорбно, горько, печально, но знаю: Ничего тут нельзя изменить. | Я змирився, тебе відпускаю... По живому розірвана рана! Гірко, боляче, сумно, та знаю: Не повернути вже мою кохану. |
Не зарастет на сердце рана - Прольется чистыми слезами. | Не гоїться на серці рана - Прол'ється слізьми за тобою, кохана. |
Ты ждала: придёт весна и снег растает. Пришла, прошла она, а ты не знаешь... | Чекала ти: прийде весна і сніг розтане ж. Прийшла, пройшла вона, а ти не знаєш... |
Дай Бог, чтобы мир другой Принес тебе покой. | Дай Бог, щоб інший світ Приніс спокій твоїй душі. |
Мы поздно начинаем восхищаться – Почти всегда, как нужно уходить. Всему предел, всему свой срок назначен И никому цветенья не продлить... | Ми пізно починаєм розуміти - Майже завжди, коли пора піти. Всьому межа, всьому свій термін, вірте, Нікому час не зупинити і не віднайти. |
Была примером нам всегда, Как человек с душою чистой. И память о тебе жива В сердцах людей и близких. | Була зразком взірцевим нам завжди, Людина з чистою душею. І в нашій пам'яті закарбувалась ти, Наші серця об'єднані Сім'єю. |
Как тяжкий груз, несём утраты бремя Мы сохраним любовь и память на года, Над памятью не властно время, И скорбь нас не покинет никогда. | Така тяжка ця ноша втрати, Що з пам'яттю ніщо не вдіє час, Її ми збережем про жінку й матір, Й вона повіки не покине нас. |
Как вкус у смерти безупречен В отборе лучших среди нас... | Який же смак у смерті бездоганний В відборі кращих серед нас... |
И кончилась жизнь земная, Все силы угасли в тебе, Прощай же, родная, любимая, Вечная память тебе! | І закінчилося життя земне, І сили погасли як зорі на небі, Ти пішла, та ми не забудем тебе, Рідна наша, бо пам'ять лиш світла про тебе. |
Той, кого любил при жизни, От того, кто помнит и скорбит | Тій, кого любив в житті, Від того, хто сумує й завжди пам'ятає. |
Эпитафии любимой супруге, девушке, женщине
В большинстве случаев эпитафии для женщины подбирает муж, как для своей супруги соответственно. На этой странице подобраны очень душевные и хорошие слова для любимой жены в одной строке, двустишии и стихах. Если ушла молодая девушка или женщина в молодом возрасте, надписи на памятник для нее как правило выбирают в форме четверостишия. Однако, часто из-за слишком фигурной формы стелы (например, если это женский памятник в форме сердца) стих в четыре строки или больше может не поместиться в области надписей, ведь нужно нанести гравировку не только портрета, но и ФИО и годов жизни. Стоит также отметить, что чем больше по длине будут строки (чем больше слов в каждой строке эпитафии), тем меньше будут сами буквы этого стиха, и тем труднее будет надпись для чтения и восприятия человеком, навестившим могилу Вашей жены.
Поэтому иногда рационально перенести прекрасный поминальный стих, адресованный любимой, на заднюю сторону памятника и разбить его на восемь строк. В этом случае Вы избавитесь от излишней "наляпистости" на лицевой стороне стелы, а восьмистрочный стих на тыльной площади будет выглядеть красиво и органично впишется в форму памятника.